(вміст в 100 грамах продукту)

Правила поєднання їжі і напоїв

Головний принцип гармонії напоїв і страв – це спробувати уявити їх в ідеальному поєднанні, щоб вони не приховували позитивних якостей один одного, а навпаки, підкреслювали і взаємно доповнювали свої смакові та ароматичні особливості.

Алкогольні напої можна поділити на дві групи – аперитиви і дигестиви. Аперитиви п’ють для збудження апетиту, дигестиви відіграють роль фінального акорду трапези, що сприяє травленню.

Існують основні правила поєднання напоїв і страв, яких необхідно дотримуватися, оскільки вони враховують перевірені часом смаки більшості людей.

БІЛЕ ВИНО чудово поєднується з фруктами. Міцні білі вина, наприклад мадера і портвейн, більше підходять до цитрусових або екзотичних південних фруктів. Крім того, можна підкреслити смак і букет вина, подавши його до морепродуктів або м’яса птиці.

ЧЕРВОНЕ ВИНО чудово підходить до м’ясних страв із червоного м’яса, особливо з телятини або баранини. Непогано поєднується воно і з м’ясом птиці, особливо жирним. Будь-який тип червоного вина прекрасно поєднується  твердими сортами сиру, особливо з дорогим пармезаном.

ШАМПАНСЬКЕ (ігристе) як особливий тип вина чудово підходить до морепродуктів та ікри, його можна подавати до річкової або морської риби, до будь-яких видів пасти, а також до холодних закусок з білого м’яса. Шампанське добре поєднується з несолодкими десертами, фруктами, морозивом, твердим сиром.

Особливо делікатно варто підходити до питань поєднання страв і міцних алкогольних напоїв. ГОРІЛКА – споконвічно російський алкогольний напій, добре підходить до жирних м’ясних, м’ясо-борошняних і гострих рибних страв, але насамперед до м’ясних закусок – свинячого сала, холодцю, шинки; рибних закусок – оселедця з відвареною картоплею, ікри, лососини; овочевих закусок – солоних огірків, квашеної капусти, солоних помідорів, солоних і маринованих грибів, вінегрету.

КОНЬЯК заведено пити у вигляді дигестиву, разом з кавою і десертом. У класичному варіанті коньяк п’ють зовсім без закуски.

У нашій країні традиція закушувати коньяк лимоном підходить від поганої звички останнього російського царя з династії Романових. Трапилася незручна ситуація, коли Миколі ІІ просто нічим  було закусити чарку коньяку, випиту залпом. Цареві попався лимон, і з того часу у нього виробився такий спосіб вживання коньяку, що зацікавив і цінителів, російських царедворців, і французьких консулів. Якщо ви любите “миколашку”, можете розважатися нею у колі близьких друзів або сім’ї, але за жодних обставин на званному обіді або широкому застіллі. Якщо вам необхідно хоч чимось закусити коньяк, підійде будь-який твердий сир, найкраще пармезан, або канапе з пармезаном.

Останнім часом модно змішувати коньяк з льодом або водою і пити як аперитив перед їжею. Цю моду ми залишимо нуворишам. Коньяк – це не віскі, і вживати його таким чином – ображати напій, себе і оточуючих.

ВІСКІ п’ють як аперитив або дигестив із спеціальних склянок під назвою “таблерс” – широких і низьких, з товстим дном. Напій часто подають із льодом, розбавляють з водою або содовою, але часто його вживають у чистому вигляді, неохолодженим (такий спосіб особливо характерний при вживанні найякіснішних сортів скотча або ірландського віскі – односолодкового).

У жодному разі не слід випивати віскі залпом, як горілку, інакше ви не зможете насолодитися його букетом, пекучим і пряним смаком.

Найдемократичніший напій у світі – ПИВО. Його можна подавати до всіх видів страв, особливо до жирних м’ясних, до дичини, копченини і рибних страв. Незмінним залишається класичне поєднання пива з солоними стравами і закусками. Пиво максимально проявляє свій смак і аромат, коли його подають охолодженим до 6-8 ⁰С.

ЛІКЕРИ вживають к натуральному вигляді у невеликих кількостях як аперитив або на завершення трапези. Вони добре поєднуються з міцними напоями, а також з морозивом, вершками, чаєм, кавою, цитрусовими соками. 

За своєю поживністю риба майже не відрізняється від м’яса. Харчові речовини, які входять до її складу (білки і жири), добре засвоюються людським організмом. Риба – продукт, який швидко псується. Купуючи її, необхідно звертати увагу на її доброякісність.

Жива здорова риба має бути рухливою, луска її – не пошкодженою. Свіжа риба, що добре збереглася, має гладку, блискучу луску, щільно прилеглу до тіла, прозорі й опуклі очі, яскраво-червоні зябра і не роздуте черевце.

Якщо рибу, заморожену в живому стані природним холодом, правильно розморозити, то за якістю вона майже не відрізняється від живої. Спинні, бічні і черевні плавники у неї розплавлені, очі витрішкуваті, зябра червоні.

Солона риба має на розрізі притаманний породі нормальний колір м’яса: у сазана – рожевий, у лососевих – червоний, у інших – жовто-білий. Ніж або шпилька, увіткнені в товщу м’яса, не повинні мати поганого запаху. Таким самим чином визначається доброякісність солоно-в’яленої і копченої риби.

Зберігання:

Свіжу рибу бажано спожити протягом 1 дня. Не зберігайте рибу з потрухами: бактерії, що знаходяться у нутрощах, можуть розмножитися, і риба дуже швидко зіпсується.

Заморожувати рибу не рекомендується, оскільки структура риби може зіпсуватися. Якщо необхідно заморозити рибу, використовуйте тільки свіжу і найвищої якості. Покладіть рибу у морозильну камеру не більше ніж на 3 місяці.

Час запікання

*з розрахунку 200 гр. при температурі 170-200 ⁰С

Для визначення часу приготування цілої, фаршированої риби або рибних рулетів скористайтеся “правилом 10 хвилин”. Для кожних 2,5 см товщини риби потрібно 10 хв.